Одна бабуся стала серед клубу,
Люд узяла у панорамний об’єктив,
Прицілилась на око, в трубку губи
І мовила: - Тепер я детектив…
Я знаю все про ваші походеньки,
Хто і кому в криницю насолив,
У кого кумові обценьки,
Де брагу хто в облаву злив…
Я ваші слухала розмови,
Коли за мною ви паслИ
До третіх півників корову,
Не пастухи ви, а осли…
Усім стояти непохитно!
Я вам влаштую зараз тир,
З кишені в мене рветься кітний
Свіженько виловлений тхір…
Спецзасоби візьмуть за душу,
Сільраду зажену у пат,
На кавову гадала гущу,
На всіх я маю компромат…
_______________________
Бабуся так людей грузила,
Що не помітила кашкет,
За нею вештався безсило
З поліції дільничний шкет…
Та враз осяяло законом,
І ну щемити борзу челядь:
- Ви злочин, бабцю, - із поклоном, -
Тут учинити «три п’ять дев’ять»…
Не можна стежити за людом,
Я вас затримаю за це,
І буде в вас сім років блюдом
На синьо зварене яйце…
Це аморально підглядати
За аморальністю села,
Беру я вас під власну варту,
Щоб більш не злили й краплі зла…
__________________________
Юрба підтримала приставА,
Хоч піт аж тік з-під їхніх мешт,
І присудили бабці за підстави
Довічний осуд і арешт…
І приклад цей пішов за межі
Маленького в глушІ «кубла»,
Хто ще чиїсь гріхи простежить,
Того зітруть гуртом до тла…
| 
та
у Вас 
0
