"Римування"
Це не поезія – якийсь гламур
Коли ні холодно, ні жарко
В підштанках пурхає Амур
І серце тане наче шкварка
Солодкі сльози божевіль
Вплелися в рештки гриму
Лице тьмяніє мов кисіль
В обличчя дивишся як в спину
Болотом тягнеться той шлях
Де романтично пріють хвилі
І тінь страждання мов гусак
В багнюку топче мрії сині
Пливе знервована луна
Вночі і вдень… чи сонце блякле?
Гілок гойдається петля
І щось розмазує розм’якле
І бульбашки натхненних слів
Підносять в небо по драбині
Величний прапор із віршів –
Штанці вологі на жердині… 120118
| 
у Вас 
0
