Про « Пі»

Міркую над цим значенням числа:
Ну, недосяжне, недотепно довге…
А взагалі, якби не кривина…
Було і нам, і Піфагору добре. 

Та що це за конструкція така,
Що рід людський не здатен охопити ?
Оце так «Пі», оце величина…
 І де вони - сучасні слідопити ?

Яка це велич, стільки цифр числа !
І без повтору ! Неперіодичне! 
Меланхолійно, нудить, пустота…
Щось науковій думці слід чинити.

«Забудь його», - говорить вся рідня .
І друзі радять: « Не чіпай, не треба».
А я не можу. В мене вже хандра.
Таке мале, а хвіст – в безодні неба.

 Число потворне, а яке їдке.
Так допекти і кілько насолити ?
Мов бешкетує: в світі все хитке.
Плюс ілюзорне. Треба відступити. 

***
Можливо дійсно - суть не у числі
І таємниці береже Вселена.
Не все синиці, є і журавлі.
Як у величнім, так і … 
у мізернім.

26.01.18