Жив-був Чумак, він Воза мав,
Якого Кінь старий тягав.
Хоч не багато вони жили
Та мали все, що заробили. Зустрів він пасинка Мороза.
Той каже: «нехай тягнуть Воза
Білий Лебідь, білосиній Рак
Та помаранчевий Щупак. Вони всі троє потягнуть -
Не встигнеш оком ти моргнуть,
Як Віз вершини досягне
Й Кінь непотрібним вже буде». «То ж правда! Я ж бо їх годую,
Не схудли щоб, добре пильную:
Тому дам хліба скільки хотів,
Тому дам жирних карасів, А тому кину здохлу мишу
Й надалі без харчів не лишу.
Хай відробляють – тягнуть Воза».
Сказав, послухавши Мороза. Запряг і каже: « Ну тягніте!
Мене ніяк не підведіте»!
Ті тягнуть. Всяк в свою стихію.
Ну прямо чиста чудасія! Рак - до російського болота.
Туди тягнуть йому охота:
«Там газ є, падалі багато.
Ну, не життя – щоденне свято!» Щупак - на європейську воду,
Бо дуже любить він природу:
«Там риби всі живуть багато,
Великі пенсії й зарплати». А Лебідь - в небо, де сонце грає:
«Там не далеко вже до раю».
Махає крилами, курличе,
Зусилля об’єднати кличе. Його не чують Щупак і Рак -
На місці Віз стоїть, відтак.
Дививсь на все це наш Чумак,
Подумав трохи й каже так: «Ні! Так, панове, не годиться -
Віз має по землі котиться!
Не буде толку з вас, ні з кого!
Візьму Коня я молодого»!
-------------
Візок – то є держава Україна.
Чумак – народ її, так симпатичний!
А решта? То її еліта
Та різний устрій політичний. Читачу! Маю це сказати:
Щоб краще все опанувати,
Та зрозуміти і пізнати,
Потрібно ще раз прочитати. 11.10.2009р.
| 
у Вас 
