Раз я виліз на Говерлу, так далеко бачу, Й зрозумів: що добре роблю, на що час лиш трачу. То ж вирішив оглянутись, які мої справи, Та що доброго зробив я для свої держави. Вже мій термін добігає – треба звітувати, Рішення прийнять потрібно: чи балотуватись, Чи на пенсію йти маю й бджолами займатись Та пейзажі й натюрморти буду малювати, А чи може другий термін мені ще довірять? Якщо в успіхи звитяжні виборці повірять. Приступаю я до звіту з самого початку, А коли його закінчу – поставлю печатку. _________ Відшуміла і затихла кольорова хвиля, Заспокоїлась Вкраїна – немов пройшла злива. Посадили на трон мене – не життя, а рай. Сиди собі, не рипайся, ногами гойдай. Та не з моїм характером сидіти без зміни - Хотів бути Президентом «всея» України. Політологи чужі придумали захід: Розділили Україну на Схід і на Захід. А щоб її об’єднати, вирішив я з ходу Відштовхнутись від Заходу, тулитись до Сходу. Своїх друзів занехаяв, став східних шукати, Видумав «Універсала» - не йде щастя в хату. Мороз – справжній українець, за свою посаду, Щоб спікером вдруге стати, учинив він зраду. Комуністи, Регіони разом об’єднались І вони таки за мене дуже сильно взялись. 300 голосів шукали, щоб через цей важіль Позбавити Президента низки повноважень. Усю владу виконавчу Прем’єру віддати, А самого Президента за нізащо мати. Конституцію змінити, як для них угодно І зробити із Гаранта пугало городнє. Був би трону я лишився, щоб не Юлі сила, Вдруге мене врятувала й на трон посадила. І тут мене осяяло враз, одним моментом: Чи мене вона рятує, чи пост Президента? А що, як воно так є? Лиш Бог про це знає. І собі готовить місце, рейтинг піднімає? Тут, мабуть від цеї теми треба відступати І про Юлю Тимошенко пару слів сказати. Бо вона в житті Вкраїни робить такий слід, Що без повісті про неї не вийде мій звіт. Двічі вже вона Прем’єр з моєї подачі, Хоч того я не хотів, та не міг інакше. Ото жінка! Мила, гарна, струнка та тендітна! Щодень на ній нова сукня, зі всіма привітна. А яка вона чудовий є організатор Та не тільки, я вам скажу, а що вже оратор! Кого хочеш заговорить і переконає Так, що ти повіриш навіть в те, чого немає, Вже немає, ще не має і бути не може. З ким вона полемізує – завжди переможе. Напориста, енергійна, спритна в всякім ділі. Де береться стільки сили в такім крихкім тілі? Але все ж таки недолік в неї має бути: Може всім наобіцяти, а потім забути. Для політика це важно, бо прийде він до кінця, Як не виконає все те, людям що наобіцяв. Тепер мене зрозумійте, що я мав діяти, Щоб мені на другий термі Президентом стати? Ми, мужчини, люди тверді, тим більш – українці, І нікому не ступимся, а тим паче – жінці. Все оточення своє «на вуха» поставив, Секретаріат посилив, працювать заставив. Постанови всі вивчати і критикувати: Ні Уряду, ні Прем’єру спокій не давати. Та щоб вони не робили, поступати так: «Я не знаю воно як, але знаю, що не так.» З Регіонами налагодив контакти нормальні, Інформацію давав їм конфіденціальну. Люди кажуть, що я здатний на дрібні підлоти, А до чогось серйозного не маю охоти: Незаконно розігнати Верховную Раду, В діях Уряду вбачати державную зраду, Літак «тирнуть», щоб зірвати важливу нараду. Нехай кажуть, що не зробиш, щоб втримати владу. Кажуть, що характер м’який, позиція не стійка, А потрібна Україні тільки «сильная рука». Думаєте «сильна рука» - тіло наче шафа Тристворкова та зріст, немов у жирафа? Я вас дуже розчарую. Тягне, наче трактор: Світлий розум, сильний дух і міцний характер. Ну а тіло – то таке, то лиш оболонка, Адже «сильная рука» - то є справа тонка. ________ Як там воно не було, то вже інша справа, Все ж успіхів досягла при мені держава. Стали пенсії вже більші, виросла зарплата, Інвестицій появилось різних і багато. Говорити стало вільно, й усі цьому раді: На вулиці, у трамваї і в Верховній Раді. Щось там збільшилось у двічі, щось в чотири рази - Може було б іще більше, якби я не влазив Із своїми порадами в вигляді доручень. З якими я виглядав немов в школі учень. Немов Шарик з Матроскіним спілкувавсь з Прем’єром, Слав їй листи й телеграми - ось таким маневром. Замість того, щоб колінця такі витинати І простіше, і дешевше слухавку підняти. Волю я свою з’єднав із волею народу - Думки Заходу зійшлися із думками Сходу: Відновити пам'ять нашу в новім Арсеналі І про битву конотопську, і Батурин славний, І голодомори страшні, щоб там не казалось, Визнати їх геноцидом все-таки нам вдалось. В цьому напрямку й діяти – гарний успіх мав би. Може навіть Схід і Захід таки об’єднав би. Може навіть «10 кроків» зробив, це немало, «На зустріч» всім українцям, як обіцяв, але Якась сила спокусила іти проти Юлі. З всього, що хотів зробити, вийшли лише дулі. Вийти щоб з тісних обіймів північного брата Вирішив я, що потрібно в НАТО поступати. Але в нас ще неготові кордони і сили Та і людям суті НАТО ми не роз’яснили. Тільки людей збентежили і підняли бурю, А в наслідок отримали велетенську дулю. І до кого вже я вдався: до батька чи мами? Більшість друзів своїх щирих зробив ворогами. Ніхто мене не образив за вади фізичні, Але мені не прощають ляпи політичні. Не прощають політики і моїх звитяг - Через те у мене рейтинг плінтуса досяг. Отак майже вся моя нинішня каденція Пройшла в боротьбі за владу та у конкуренції. Виясняли з Тимошенко хто із нас є кращий І забули про народ свій та долю трудящих. Глянув я на себе з боку і так гірко стало: Не хватило в мене духу, досвіду замало. На що сили я потратив і потратив роки? От тому ж бо в мене рейтинг такий не високий. А які були надії! Які сподівання! Та не було поміж нами справжнього єднання. Так, що ми своїм розбратом втратили довіру. Людей, що за нас стояли, надію і віру. __________ При поганій грі манеру все ж треба тримати Отож себе в кандидати буду висувати. Бо за першої поразки здаватись не гоже. Адмінресурс в мене сильний – може допоможе. Знов майора Мельниченка витягнем. На вуха Понавішуємо локшин – хай Вкраїна слуха. Пукача уже дістали (зовсім не із неба), Якщо жити дуже хоче – скаже те, що треба. Де він дінеться. Все скаже - жити добре звик. Із отравлення вже мого получився тихий ПШИК Тому справу треба дати до дуже надійних рук, Щоб із справи Г. Гонгадзе та не вийшов гучний ПУК. На цім буду я кінчати. Електорату мій привіт! Нема більше що сказати. Яка робота – такий звіт! А тепер лиш залишилось, як і обіцяв спочатку, Я підписую цей звіт і свою ставлю печатку. 18.07.2009 р.
|