Йшла руда через лісок,
Дивиться – ворона,
Сир у дзьобі, та – мовчок,
На високій кроні.
«Гей, вороно! - лиска їй,
Хитро скалить зуби,-
Йдеш на вибори чи ні?
Озовися, люба».
«Ні!»,- і сир упав до лап
Кумоньки- хитрунки.
Та його швиденько – хап,
Тицьнула до клунку.
А ворона сумно: « Кра-к!
Ну, скажіть, на милість,
Якби вигукнула «так»,
Щоб воно змінилось?»
| 
та
у Вас 
0
