Нянечка із дитсадка
Йойкала –зітхала,
Поки надягла, гладка,
Рейтузята Галі.
А коли урешті-решт
Розігнула спину,
-Не мої вони, авзез,-
Мовила Галина.
Кому клопіт, кому – сміх,
Сказано – дитина,
Та стягти вдалося їх
Десь за пів-години.
Няня витерла чоло,
На стілець присіла…
Галя тихим голоском
Почала несміло:
-Хоц і блатові стани,
Та мої так само,
Це уланці мене в них
Зодягнула мама.
|