Виповзли два хробаки
З вигрібної ями,
Протирають лупаки –
Не прийдуть до тями.
Зелень, сонце, пташки спів…
Каже менший: «Тату,
Ось де справді б я хотів
Жити – поживати.
Тут прекрасна кожна мить:
Світло, тепло, гарно…
« Ану, вражий сину, цить!»,-
Батько строго гаркнув.
«Ця краса для нас – табу, Сиди тихо, слизню,
А чи, може, ти забув,
Де твоя вітчизна?!»
|