Подяка

Подяка

Всіх на збори кличе Голова.

Доярки́, свинарки, трактористи.

Із «верхівки» звістка йде нова,

Що колгосп зайня́в почесне  місце.

І причина тому є пряма,

Завдяки Явдосі Пурційові,

Цього року, норми три здала,

При багатім своїм врожайові.

В клубі люду повно гомонить,

Голова Данило просить слово.

Гордо підборіддя височить

Про Явдоху зачинає мову.

-          Ти гординя наша – він сказав.

-          Хоч проста все ж роботяща жінко.

І при слові тому чемно встав.

А в Явдохи тиск підскочив стрімко.

-          Вийди до трибуни, покажись.

Далі він уро́чисто провадив,

-          Там у залі душній не тиснись,

Не соромся. Голова порадив.

Хустку ниць, волосся поправля,

Тихо йде збентежена до сцени.

Честь яка для неї, звідкілля.

«Та невже немає кращих мене.»

Вона вийшла. Тут до неї всі

Ланко́ва й бухгалтер, тай вітають,

Ще й фотограф почіпки присів

Робить згадку. Ті усе бажають.

-          Тихо! Тихо! Прошу тишини.

Знов командний голос чути в залі.

-          Надіслали вищі нам чини

Привітання, тож читаю далі.

За здобутки ваші трудові,

Шлем поклін до самих ніг низенько,

Хочемо щоб успіхи нові

Не барились, а прийшли скоренько.

Ваш колгосп в змаганнях переміг.

В нагороду «авто» присилаєм.

Голова щоб у негоду міг,

Полем переїхати і гаєм.

І даєм путівку на моря,

Хай бухгалтер відпочине гарно,

На пісочку він позагоря.

Потрудився, - заслужив не марно.

А Явдосі шана і хвала

Чим побільш таких трудягів треба,

Є її заслуга чимала,

Хай над нею буде чисте небо.

Щира нагорода є від нас –

Превелика та людська подяка,

Відзначаєм грамотою вас,

За роботу вашу це відзнака.

І з очей скотилася сльоза

У Явдохи по «щасливім» личку,

А у серці наче б то гроза

Забуяло все із не привички.

Так працює жінка вже давно

Та ще досі нагород не було,

Аж нарешті наче як в кіно

Грамота з подякою прибула.