Дядько і політика

Дядько і політика.

Надурили вже у котре й кулаком у пику:

--Сиди дядьку і не рипайсь у політику велику.

Твої руки зашкарублі,лиш для вил годяться,

Ми ж не хочемо з тобою знатись ,родичаться.

Ти ж в навозі,наче жук,з року в рік довбешся,

Який з тебе муж державний? Селюком ти звешся.

В тебе в лобі кіт наплакав й лапкою загріб,

Куди ж тобі до нас. Ми персони —ВІП.

Дядько глянув із-під лоба і примружив око:

--Хоч і голови у вас відшліфовані, мов коко,

Чути лементу до біса та все невпопад.

Ви на річці нашій тихій штучний водопад.

Ви не варті й черв*яка,що в навозі риє,

Бо від нього користь є. Він на благо діє.

Називаєтесь персони,еліта,пани,

Від заморських модельєрів носите штани,

На брехні звели палаци,гори капіталу,

То ж не буде вам спокою,бо народ свій обікрали.

І в політику я вашу не хочу вступати,

Бо від неї в носі крутить і хочеться чхати.