Атомного ядра модель (Гумореска)
Скоро сто минає років, як учений люд
За рахунок громадськості учиняє блуд.
Дисертації клепає, АЕСи зриває,
А як створене ядро і досі не знає.
---
Ото ж двоє інженерів, що б там не було,
Захотіли збудувати атомне ядро.
Захотіли й збудували – скільки дідам треба?
Це ж не те, що залізницю тягнути до неба!
То ж потроху, раз за разом, скільки було сили
Вони атомний той горщик тихенько зліпили.
Ну а далі що робити? Треба ж показати:
В інтернеті, чи в журналі опублікувати.
То ж бо сіли і велику статтю написали
Й до редакції журналу у Київ послали.
Тиждень, місяць вже проходить Київ ні гу-гу.
Вже мовчання викликає у дідів нудьгу.
Вони вдруге посилають в мережу світову
І поштою роздруківку посилають знову.
Другий місяць вже проходить, а руху немає –
Мовчить наша редакція, не відповідає.
Вже три місяці пройшло, діди зажурились.
Може тому, що обидва в вівторок родились,
Мужі вчені статтю їхню не хочуть читати,
А двох славних дідусів за нізащо мати?
То ж вирішили вірша вони написати
Та про всі свої митарства в ньому розказати
---
Подивимось, що в цей час в Києві творилось,
В редакції УФЖ. Що там говорилось?
Отримали вчені наші те ядро і атом -
Захотілося їм дуже висловитись матом.
- Та не може цього бути щоби два діди,
Без учених, отримали ось такі плоди?
Цим 100 років в усім світі вчені годувались,
Дисертації писали - й щоб ні з чим зостались?
Нас в країні кілька сотень, а ще заграниця…
Зоставатися ні з чим, зовсім не годиться.
Як же нам модель цю, кляту, якось зарубати?
І яку знайти причину, щоб не друкувати?
Будемо тягнути гуму і відповідати:
«Не знайдемо рецензентів бо немає плати».
А тим часом над моделлю будем працювати –
Може вдасться відкриття це нам до рук прибрати.
Статтю таку друкувати аж ніяк не можем,
Бо модель побудувати школяр зможе кожен.
Рецензію написали, дідам відлуп дали,
А хто автор рецензії вони не вказали.
Ні прізвища, ні імені й ступені не видно
Бо рецензію таку підписувать стидно.
Що ж робити з бозонами? Що вже не шукати?
Нащо ж було той колайдер усім будувати?
Аж 27 кілометрів в горах, під землею.
Та щоб вам вже стало гірко з моделлю своєю!
---
Про колайдер адроновий не треба журиться.
Він бо ще послужить людству, іще знадобиться.
Можна в ньому зберігати вина повні бочки,
Помідори засолені, можна й огірочки.
Начиння все познімати й на брухт його здати
За це можна у лихваря грубі гроші мати.
Стільки золота зберете, та срібла і міді -
Хватить вам та й дітям вашим, щоб не були бідні.
26.11.2010р Пилип Тихий
| 
та
у Вас