Змій

Змій

Що ж та моя голова, бідна та й страждає.

Не сказав би що вона, розуму не має.

Винна в цьому, та змія, гладка і зелена,

Що із вечора в четвер, моргала до мене.

Я до неї так і сяк, думав що задушу.

Та укус її стравив, і тіло і душу.

Взяв за горло кляту гадь, тай кручу, тай кручу,

До борні не раз ставав, чую що ся змучив.

Що ж ви скажете на це. То посланець чорта,

Їй прийшли допомагать бісиків когорта.

Як наскочили всі враз, мене повалили,

Кутуляли по землі, та що раз глумились.

Ще й сьогодні чую яд, хоч вже і неділя.

Зрозуміє не один, що то є похмілля.

У жилках тече не кров, а ще оковита.

Мерехтять іще в очах, бісиків копита.

Та не здамся я отак, не тої натури,

По обіді ще візьму зелену мікстуру.

Треба нечисть виводить, боротись із змієм.

Гей прибічники гуртуйсь ! Вірю ми зумієм.