Свято.

Ще вчора пізно у ночі,
Пиріг спекла на свято.
Хотілось буть на висоті,
Смачним почастувати.

А зранку купа справ зове,
То пічка, то дитинка,
Та й в стайні голосно реве
Не кормлена скотинка..

Хутенько хату підмела,
Поскладувала речі,
Та й не забула пару раз,
Заглянути до печі.

Щоб було чим почастувать,
Щоб було що й підняти,
Коли прийдуть поздоровлять
І жінку прославляти.

Рікою ллється вже вино.
За жінку треба встати!
А де ж це жінка?
Та пішла худобу годувати.

Ось свято добіга кінця,
Вже й гості розійшлися.
Зникає усмішка з лиця
І руки налилися.

Ще треба все поприбирать,
Укласти спать дитину,
І шану Богові віддать,
За прожитую днину.

Святе для жінки слово МАТИ.
Родить, ростить і годувати
Її предвічне ремесло,
А свято було і пройшло….

Така вже доля нам дана,
Та й що тут і казати,
Не може жіночка сама
Це свято святкувати.