Підводне каміння, чужа сторона…
Несе по Анумо швидка течія.
Шляхетні долоні, натхнене чоло.
Тримаю надійно рухливе весло.
І човен
мій повен усяких багатств:
Веселого сміху і добрих дивацтв,
Високого вміння, глибоких пізнань...
Повожуся вміло на тлі коливань.
Пошите вітрило із щирих пісень,
Прадавніх освідчень, нових одкровень.
А птах мій удачі кружляє вгорі,
Воркує пророче на творчі він дні.
Пливу я під небом, де сизі дощі.
Де вітер і сонце… Складаю вірші.
І друзям на втіху, на зло - ворогам,
Цей скарб свій набутий нащадкам віддам.
................................................
Несе по Анумо дзвінка течія.
То вліво, то вправо штовхає митця.
Спітніли долоні і мокре чоло...
Чи втримаю довго безжурне весло?
27.12.11