Чотири години в маленькому кріслі Під мирне гурчання хрещатих гвинтів Летіла узріти долини вітристі І море курортне – і ось прилетів, Як джміль на ромашку, літак легкокрилий До дивних місцин, де піски золоті - Мов картка візитна. Скоріше до „Рили” Кортілось мені, до води – й поготів, Що в Чорному морі, найкращому в світі І в цих історичних і теплих краях, Напрочуд красивих у їх розмаїтті – Яким би важким не здавався би шлях, Бажалося серцем. Отримана віза, Повільною стрічкою суне багаж - Жіноча містка, непід’ємна валіза, Яку пакувала у Жмеринці аж. Дізнавшись від подружок про пансіони, Які надає тризірковий готель, Про вітер від моря, на присмак солоний - Тому, як самум із гарячих пустель, Летіла на крилах - і ось у таксі я, Старенькому, наче з минулих століть. Лопоче водій: – „Україна, Росія - Чекаємо, як же ж. Завжди приїздіть.” Про рибки червоні, рожеві, блакитні, На тепле купання в басейній воді Він ще промовляв у далекому квітні - Не тільки про це я почула тоді, Коли відбулась та єдина поїздка, В якій довела водієві таксі У стриманій формі – без ляпасу, різко, Що він залицяльник, мабуть, як і всі В Алушті чи Ялті, в Гурзуфі чи Сочі, Де море однакове, хвилі - такі ж... І крають і досі ці згадки дівочі Ображене серце в мені – наче ніж Із лезом іржавим і гостро-сталевим; Болгарські курорти – це ж справжній Едем... Згадала я ще – був і натяк на леви.
Дякую, пані Маріє :) Поганий вірш, бо створений мною від особи протилежної статі, а я ж - особа чоловіча. Антиплагіатор своєрідний, бо невикористані поетесами рими використовую. Профанатор. Така ж гарна річ - відпустка. Хто б там що не казав у тому жовтому таксі - пусте. Дівчина їде до моря - ось що мало б бути головною думкою. А я ото змальовую буденне. Кому воно потрібне? Де це блакитне море чорного кольору біля обрію? Де яскраві враження? Нема. Гарний вірш. Такий, як таблиця множення чи Брадіса. Чіткий. Думка - прозора. Чоловіки всі однакові - особливо таксисти. Болгарія - дивний курорт. До речі, умови у нього не гірші за одеські. А в цей час в Одесі... Біда - та й годі. Мінеральною водою люди машини миють. Гидотною - з кранів чайники напувають. Паскудний вірш. Чому б про вищезгадуване не написати? Про те, як на двох однакових берегах зовсім різне життя. А змальовується якийсь поодинокий випадок. Графоманство з якоюсь більш-менш пристойною підтримкою техніки його виконання. Дякую Вам за відгук. ЩАСТИ.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
