Косою звисає довгаста лоза,
Дерева в ліанах ажурно стовбичать,
Де грається з мавпою хлопчик Тарзан,
Безхвоста подоба її чоловіча. Хижак небезпечний чатує, мов кіт
Страшенної сили, смугастої масті,
На клапті роздерти двох бідних сиріт...
Які ж вони звірі, ці тигри смугасті... Гойдається мавпа на шматтях ліан,
Дістався Тарзан до верхівки кокоса,
А ось і з’явився прудкий павіан -
Мерзенна істота, хвостата і боса. Летить до землі волохатий горіх,
І б’ється об тигрову голову навпіл -
Тарзан, наче снайпер, поцілити зміг,
І смішно до сліз павіану та мавпі. Секундний тайм-аут я зараз беру,
Потрапивши хутко до рівня нового,
Рухлива картинка змінила стару -
До чорної хащі відкрилась дорога. Хрещаті тенета - неначе мішень,
Павук, як десятка, знаходиться в центрі.
Дві мухи цеце зачепились лишень.
Даремно пручаються, смертники вперті. Спускається з неба вечірня пітьма,
Втомились дивитись і кліпати очі -
Бо я ж тут керую півдня усіма,
Комп’ютерна гра - не якась тамагочі. Зростають очки у дисплейнім кутку,
Я менеджер вправний, а справа - цікава,
Реакцію маю - і досить швидку...
А в сенсі життєвому – ґавою-ґава. Цю думку сумну генерує вона,
Моєї родини стривожена купа,
Що я інфантильний. Ото дивина...
Хіба я не знаю? Дурна вона, глупа...
| 
у Вас 
0
Дійсно, веселий віршик! 
Вітаю Вас з Новим 2026 роком!