Спадає білий пух з тополі,
Мов з нареченої фата,
А ти стоїш у чистім полі,
Уся від сонця золота!
З волошок очі, з перлів зуби,
З пшениці коси, з срібла сміх...
Ворожко, мавко, люба-згубо,
Як ми удвох, то й гріх не гріх.
О, червню, ти із оксамиту,
Ще не гіркий в степах полин,
Іще такі духмяні квіти
Цвітуть по схилах полонин.
Твоя рука, мов жар, гаряча,
Поводирем веде крізь ніч.
¬¬¬ Хай подарує нам удача
З коханням бути віч на віч!
Ти мружиш очі і крізь вії
Світи далекі мерехтять.
О скількі ж я про тебе мріяв,
Щоб в мить єдину покохать!
Ми обертаємось в безодні
Палких зірок, шовкових трав,
Аж поки сонечко на сході
Не зійде в спалахах заграв.
.
Цілющі роси нас омиють,
Овіє свіжий вітерець,
І подарує день надію
Для двох закоханих сердець.
І пух спадатиме з тополі,
Мов з нареченої фата,
І ти стоятимеш у полі,
Уся від сонця золота!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
(у слові "покохать"-одруківочка вийшла ;)) Класний вірш! 
