ЗИМОВА АКВАРЕЛЬ
Мереживо зимового віття, Крізь нього небо кобальтом синіє, А морозець надвечір сатаніє, Щоб ми не забували про буття. А хороше... Яка ж красива ти, Вся від цілунків на вітру чарівна, Із всіх казок - єдиная царівна, Спасіннячко моє від самоти. І хоч притулку в нас ніде нема, Тиняємось по скверах і кав'ярнях, Та дошкулить нам чимось - справа марна. Знесли неславу - що вже та зима? Кохаємось - нам любо сам на сам, А регіт товарицтва ні до чого. Розумницьо моя високочола, Не подолати нас лихим часам. Мала на зріст, зате ж яка струнка, Дрібненькі риси та немов з ікони, Сором'язлива та усі припони Долаєш в два і зрідка в три стрибка. Як поталанило, що є у мене ти, Всерозуміюча, поблажлива і втішна. Мороз хопає, та чомусь так втішно, І владні усього ми досягти. Мереживо зимового віття, Мов їжаки у голках, голі клени, Та вірю: буде листячко зеленим, Та вірю: буде радісним буття. 1983
Додав: вершник (06.05.2012)
| Автор: © Юрій Іванов
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1500 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Maksymovych : Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
"А риба сама скинула кості"
Ludmilka : Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!
Nemo : Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА