Осінь, мавко руда! В твоїх чистих холодних очиськах Я гублюсь, мов той птах, що зімлів у безодні небес. В пасмах лоз золота, йдеш струнка і стримка, як дівчисько, Із примарливих снів нерозплесканих з юні чудес.
Не згорить угорі моя зірочка - хай зорепади Підхопили її і, мов тріску, у повінь несуть. Осінь - мавко руда! Хочеш поруч з тобою присяду І тобі розповім про недавню коханку весну.
Нехай шурхіт сухий не завадить словам моїм тихим. Осінь - мавко руда! Я твій птах - ти мій шал, ти мій жах! На весіллі у нас буде грати веселий музика. Скрипки довгий смичок заяріє, як лезо ножа.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
1
:hands: 
