Жага
Це верх життя, це пік надії, Це все, чого бажав собі І навіть те - окреслене у мрії, У порівнянні, стало сірим у бутті. Одні казали що це Божа ласка, А інші – що тобі везе, Лиш ти один знав всю ту казку Яку побачив у лице. Ця велич враз зачарувала Очима, станом, і теплом, І тим, що навіть не гадала Що робить все лише з добром Ти довго марив, і жадав, і мріяв Проте не сталось так, як би того хотів І ти сидів, мовчав, - не діяв, Тож залишалася жага, яку терпів. Байдужість сіяв попри волю – І проросло зерно, що посадив А урожай зібрав - до болю : Зовсім не те що ти ростив. Оте зерно було порожнім У «морі» інших будяків, І залишався ти самотнім У полі багатьох одинаків.
Додав: overdraftt88 (01.07.2012)
| Автор: © Іван
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1590 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА