БОЮСЯ.
БОЮСЯ. Роки, як птахи в вирій злітали. Що є кохання, я забувала. Та наче спалах серце поранив, Я й не збагнула, як покохала. Може омана — слів твоїх сила. Я полюбила — цим вже щаслива. І шепочу я кожну хвилину, Як я кохаю й до тебе лину. Дзвін телефонів — цього так мало. Зустрічі наші рідкими стали. Не докоряю, все розумію. Холодом в грудях спалах жевріє. Як розповісти, як я боюся Іншою завтра вранці проснутись. Як я боюся очі відкрити І тебе, милий, вже не любити. Снам залишити зустрічі наші, А обіцянки птахам віддати, Щоб наче роки, в вирій злітали І моє щастя там заховали.
Додав: kopylovasvitlana (15.07.2012)
| Автор: © Копилова Світлана
Ключові (? ): Копилова Світланаа , вірші про кохання , знову віршувать
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА