БОЮСЯ.
БОЮСЯ. Роки, як птахи в вирій злітали. Що є кохання, я забувала. Та наче спалах серце поранив, Я й не збагнула, як покохала. Може омана — слів твоїх сила. Я полюбила — цим вже щаслива. І шепочу я кожну хвилину, Як я кохаю й до тебе лину. Дзвін телефонів — цього так мало. Зустрічі наші рідкими стали. Не докоряю, все розумію. Холодом в грудях спалах жевріє. Як розповісти, як я боюся Іншою завтра вранці проснутись. Як я боюся очі відкрити І тебе, милий, вже не любити. Снам залишити зустрічі наші, А обіцянки птахам віддати, Щоб наче роки, в вирій злітали І моє щастя там заховали.
Додав: kopylovasvitlana (15.07.2012)
| Автор: © Копилова Світлана
Ключові (? ): Копилова Світланаа , ВІРШІ ПРО КОХАННЯ , знову віршувать
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА