Поклик любові

Коли зупиниться шалений подих

Замерзне тіла мого дотик

Ким буду я тоді для тебе?

Чи в спогадах зійду з живого неба?

Приходять знову непрості питання

Непрохані душі зізнання

Кому потрібен вітер долі?

Самотнім вовком заблукаю в полі…

Коли життя покине вірне серце

Нас доля прийме наодинці

Лише тому, що знову вранці

Нам заспівають пісню щастя птиці

І часом жахом оповиті наші сни

Кидає в холод морок ночі

Його ти віддано спини

Лишень в мені побачиш свої очі

Даремно розділяє час ту воду

Що так січуть її шаблями

Кохання чисте має зроду

Магічний захист, плетений віками

Пройдуть роки під покликом любові

Відлунням зустрічей коротких

Цілунком пристрасно солодким

Возвисять наш невпинний і святий політ