До тіла ви мого тягнули руки, Зробила вибір я - пішла на муки. До Слави не прийшла я через ліжко, Життя моє, скажу я вам, не втішне. Коханий, любий мій - він на Вершині, А я до нього думкою лиш лину. Із ним Пантери і Левиці, Змії - Зі мною дні і смутку, й безнадії. Зробив мене він Музою своєю І мою юність чисту мов лілею, Оспівує в ліричних віршах думних. Мені ж не радісно од того - сумно. Він серед легковажної Богеми І для моїх віршів дає він теми.
Олено, мені також сподобався Ваш вірш. А щодо теми - так, болюча, але ж не без того... Твір хоч і сумний, але щирий. І форма витримана (хоч неідеально, але достатньо добре). Успіхів!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
