ЛЮБОВЕ, ДЕ ТИ?
День білий знов у морок вгруз, Слова любові впали тінню На сонця диск, на вигин вуст, І затулили зір прозрінню, В якім, ще вчора зрячі ми, Розбили всі орієнтири, Аж так, що в серці біль щемить, Мов хтось з грудей те серце вирвав... І неба тло, і сяйво зір Ураз, здається, потемніло, Коли душа пішла за тілом Усім табу наперекір. Мовчи, мовчи, бо з віч вогонь Є більш промовистим, ніж слово! Торкаюсь пальцями до скронь Твоїх безмовно... Не вір, не вір, не вір словам! Бо серце манить у тенета. Згоріла прим'ята трава... Любове, де ти???
|