Не бий надію словом наповал, Не забирай з життя останню втіху, Без неї не здолать найвищий вал, Фортеці твого серця... Бери собі проміння й теплоту, Мені їх змінить згадка твого сміху, Його ловив душею на льоту, Вона в нестримнім герці... За обрій сонце в пізній час Зайшло забравши світло за собою, Лиш зорі дивляться на нас, Не передати болю... Нависло небо в темній вишині, Хоч може й не назвати це любов'ю, Не наяву - прийди хоч уві сні, Сумую за тобою...
|