Не впадаю болісно в істерику, Ненаситно втіхоньку шукаю. Не відкрию, як Колумб, Америку: Випадковий погляд - завмираю, Бо секунду плутаю з хвилиною, Недбайливо свій ліміт черпаю. Раз обпікшись молоком дитиною, Обережно доторкаюсь чаю. Та не гріє, огортає холодом, Подихами сипле до рук іній. Почуття би не морила голодом, Та ми - пара... паралельних ліній.
...безкінечність - це нудно...навіть сама яскрава казка може в решті-решт набриднути...лови миті...бажано щасливі, бо з них складаються щасливі хвилини, години...життя...)
Безкінечність - це нудно? Мої бабуся і дідусь прожили в шлюбі понад сорок років. Я справді дивувалась, запитувала, як? А вони завжди відповідали:"Нам ніколи було нудьгувати"... Знаю я багато людей, які, гонячись за щасливими хвилинами, залишились біля розбитого корита, бо не мали конкретних планів на життя, ловили журавля, втрачаючи синицю. На мою думку, найяскравіша казка може набриднути перебірливим людям, яким потрібно спробувати гіркого, щоб навчитись цінувати солодке.
З досвіду: Ви навіть у явити собі не можете наскільки близькими можуть бути паралелі! Потрібно трішечки одній з паралелей прогнутися в якийсь момент в сторону іншої. Вийде одна безкінечна дотикова довжиною в життя. Проблема одна: яка з паралелей наважиться прогнутися...
Так, в житті буває так, що потрібно комусь зробити перший крок. Та у вірші описується ситуація, коли ЛГ розуміє що, прогнувшись, може втратити свою гордість і не дочекатись взаємних почуттів. І таке буває.
Заіскриться в небі зорепадами... І розтане іній на долоні... Станемо Господніми манадами, І ввесь Світ буде у нас в полоні...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
