Ми двох під небом - я і ти, І сіре ночі покривало... Ти йдеш від мене?-ну, і йди, Ти все-одно мене не знала. Для тебе був я лиш картина, Один малюнок - без душі... Ти забувала, я - людина, Така ж людина як і всі. І в мене в грудях серце б'ється, І я живу так, як і всі. Чому ж тобі тоді здається, Що я малюнок без душі? Так, може, й дійсно я - картина, Але художник мій - це ти. То жнамалюй і середину, Щоб я міг жити і цвісти. Щоб я міг дихати й кохати, Коли від мене ти підеш, Щоб я міг інших малювати, Коли ти пензлик покладеш.
Автор писав вірш від душі, виразив вньому своі почуття. Такі реалістичні вірші(без абстрактних порівнянь і перековерканих слів) дають читачеві добриі настрій і позитив. А критикують ті хто пише вірші над якими люди потім ламають голови.
Мабуть, молодий колего, слід відрізняти руйнівну критику від доброзичливих дружніх порад, які лиш повинні стимулювати до вдосконалення, а межі досконалості, як ми знаємо, немає, принаймі серед тих, хто прагне нести Слово до людей. Роблю висновок, що Вам добряче вже "поламало голову", співчуваю... Без образ.
Погоджуюсь, автор вклав свої найщиріші почуття у цей вірш, хоча технічно є невеличкі неточності та все ж Але з іншими словами пана Віталія не можу погодитись, вірші бувають різні, адже і люди теж різні - "на вкус і цвєт товаріща нєт..." але це не означає що те, над чим у когось "ламається голова" - погане. Просто воно комусь може не подобатись... от і все.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")