А знаєш, ти снився мені, Не руки, не очі - лиш голос, Що тихо звучав вдалині... І тільки душа твоя гола Тулилась до мене, мов кіт, Клубочком на грудях вмостившись, Творила для нас диво-світ, Де вічно любові йдуть зливи, В якім життєдайна роса Стікає по тілу струмками, Де вічно-квітуча весна, І марить крильми навіть камінь...
Так дивно ти снився мені, Ми разом літали у висях, І сонми яскравих вогнів У зірку велику злилися, І ми зігрівались крильми, Купалися в пестощах ночі, "я"-"ти" не було - тільки "МИ", Колись хтось про це нам пророчив...
Та ніч перейшла через грань, Розтануло марево дивне. А знаєш, у сотнях згорянь Лиш СПРАВЖНЄ ніколи не згине!...
|