Ти забудь первоцвіт весняний
що розмаєм кружляв з вітрами.
Ти забудь про високу повінь
що розбила любові човен. .
Не ховай заплаканих очей
у темряві циганки – ночі.
Все забудь , що крає і пече,
та полум’ям з душі клекоче.
Ти забудь, як дурман веселий
в юній крові буянив хмелем;
в грудях серце, мов птах тремтіло,-
грало звабою грішне тіло.
Все забудь, що журбу тривожить,-
ніч - циганка знов наворожить
новий човен тобі любові.
В нім не буде печалі та болі.
| 
у Вас 
