...Вона така красива, наче схід сонця морозяного ранку. Її очі сяють тим невловимим сяйвом – сяйвом зірок. Вона поруч зі мною, але в той же час недосяжна, недосяжна, як зірки. Швидкою і в той же час легкою і невловимою наче вітер ходою пройшла біля мене біля мене. Краєм ока, не повертаючи голови, глянула в мій бік, швидко привіталась і полетіла ділі... Я ж лишився стояти зачарований її неземною красою, в ній все було досконале – не потрібно було нічого забирати чи додавати. Так це вона, та єдина перша і остання любов. Чому остання – та тому, що неможливо її забути, не потоне в безмежному морі спогадів пам’ять про неї. Тай як вона може потонути? Хіба може зникнути те почуття яке живе в тобі від першого погляду, від першої зустрічі з нею, хоча ні, напевно з моменту народження. Думаю, що не може. Навіть не знаю чи до добра це, а може до горя? Але вона...Вона мене не любить. Чому? Що я роблю не так? Може всі мої старання марні? Вона ж знає, як я її кохаю і ще більше відштовхує мене. Що їй заважає? Вік чи може репутація невиправного хулігана яку маю ще з малих літ? Напевно все по троху. Вона не хоче щоб інші знали про те як я до неї ставлюсь, я ж навпаки хочу кричати про це на весь світ, щоб кожен знав як сильно і віддано я кохаю, яка безмежна ця любов як океан кінця-краю якого не видно...
Постривай, не поспішай, юначе, бо в тебе ще все попереду. А таких невимовно гарних ще буде сотні! Повір мені! Та все одно перше кохання - це класно! М-м-м... пам`ятаю своє перше кохання.... Красиво написано, дякую!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
