Що сильнішим робить- те не убиває...
Ой що ж ти накоїв,
Милий мій, миленький,
Спалив душу на попіл,
Голубе сизенький.
Ти літав так низько,
СОколе, сокОле,
А пізнав кохання,
Полетів довкола.
Та хіба ж я знала,
Зоря-зоряниця,
Що тебе не стане
У моїй світлиці.
Ой лишенько-лихо,
Люди- добродІї
Зламали кохання
й дівочії мрії.
Кинув ти у прірву
Мою юну душу,
Розтоптав ногами,
А я жити мушу.
Сумно відродилась
з насіннячка квітки,
Бо ростуть у мене
тепер славні дітки.
Мої любі дітки,
Мої пташенята,
Повік не дозволю
крила вам зламати.
У собі велику
силу відчуваю,
Що сильнішим робить-
Те не убивє.
Що ж тобі сказати,
СОколе, сокОле?!
Не кружляй над дахом,
над моїм- ніколи!
Додав: stuhiya (16.11.2012)
| Автор: © Оксана
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
у Вас 
0
