Якось душу переповнило бажання – Щоб не бути самому у житті, Щоб минуло це набридливе зітхання Що я один,і одиноко бути так мені.
І тут,появилась думка про кохання, І стало краще , краще на душі. Хоча ця мрія, нажаль і віртуальна, Але це мрія ,а не пусті думки.
Ось я бачу тебе,тобто уявляю, Торкаюсь,як не дивно, може й відчуваю, Що зі мною?Що робиться? –я сам не знаю. Мабуть це ти моя, мрія про кохання.
Нарешті, нарешті ти прийшла Чому ж так довго, хоча тепер це – неважливо Ти мій промінь сонця-у вічній темноті, Який засвітив і у мене на душі.
Як приємно,які незвичні почуття, Як тіло все тремтить,як перебиває подих. Може сказати,що ти тепер моя.? Та ні,ще рано пізнать такої насолоди.
Про все забув,про всі життєві негаразди, Про всі недоліки ,які траплялись у житті. Душа радіє,і серце щей палає Що ще потрібно, зараз у житті.?
Стій, стій ,ти куди?!Кохана! Не вспів сказати це слово я тобі. Де ж тепер тебе шукати-моя жадана? Моя (ти) пташка –у не втриманній душі. (Важливий вогник – у зламаній душі)
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
