КОЛИ Б

     Коли б ми більш були близькі,

     Тоді б ми більш були відверті,

     І почуттів бруківки стерті

     Не дошкуляли б нам слизькі.

     Коли б глибінь і височінь

     В обох серцях були відкриті,

     Ми б у єство єдине злиті

     Для свар не мали би причин.

     Кохання... хто не потерпав

     Від ревнощів, від недовіри...

     Коли б дотримувались міри,

     Хіба б  едем наш занепав?

     Зневірені на самоті

     Ховаємось в кутках окремих...

     О, скільки марних и даремних

     Було підозр у почуттів!

     Коли б ми більш були близькі,

     Тоді б весна в серцях буяла,

     І вічна б молодість тривала

     Серед нев'янучих бузків.

     Коли б ми щастя досяглись,

     Тоді б і більш були відверті,

     І не здавались би нестерпні

     Всі забобони, як колись

     Бо нащо їх і помічать

     Під сонцем щирого кохання,

     Всім прикрощам, всім позіхання

     Ми наказали би мовчать.

     Коли б ми більш були близькі...

     Та ми не разом, тільки поруч

     І потрапляємо у здобич

     Мисливцю на шляху вузькім.

     Він знає, як нас розвести,

     Як вправно влучити у серце...

     Щоб серце, як розбите скельце

     В єдине не могло зростись...  .

     Коли б ми більш були близькі,

     Тоді б ми більш були відверті

     І не очікували б смерті

     В підвалах темних душ низьких.

     11.2006 - 02.2007