Не квапся спалювать мости...
Не квапся надто спалювать мости,
Не намагайся знову обманути долю,
Коли душа ще мріє й бачить дивні сни,
І хтось насправді ще піклується тобою…
То ж не дарма кінця не бачить Світ,
Хоч льодом серце знову огорнулось,
Коли здається що бажаєш самоти,
Бо наче б то дороги розминулись…
Малюй веселково життєве полотно,
Вплітай безстрашно цю мелодію у ритми,
Допоки мріями нам шаленіти ще дано,
Не варто квапитись усі мости палити…
Не рвися вітром безголовим в небуття,
А зупинившись, озернися хоч на хвильку,
Бурлять у серці, причаївшись почуття,
Хоч зовні надто схожі на сніжинку.
Послухай серце, що шепоче із грудей,
Карбуючи шляхи, що йтимуть далі.
Не намагайся заглушити стогін цей,
Здоровим глуздом подолай усі печалі.
Душа холоне льодом, як засніжена земля,
Стежини наші віхола безщадно засипає…
Та здатні вірою ми подолати все!
Бо навіть Світ вже новий оберт починає.
Не намагайся марно, не шукай вини
В собі чи в інших, бо, мабуть, її немає…
Почуй весну в собі під подихом зими
Й тебе ніщо ніколи справді не здолає.
Вперед іди та не чіпай мости,
Хоча, можливо, й виходу не бачиш
Адже насправді сильним будеш ти,
Якщо даремно сили не розтратиш…
Не квапся спалювати геть усі мости,
Будь впевнений – життю це не потрібно!
Якщо й тобі по ньому вже не йти –
Він має шанс не розчинитися безслідно…
Додав: Lilafea (23.12.2012)
| Автор: © Іванна Осос
Розміщено на сторінці : Життя... , Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2279 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Maksymovych : Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
"А риба сама скинула кості"
Ludmilka : Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!
Nemo : Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...