І дивлюся я в карії очі- хоч давно вже вони не дівочі, Бачу я в них і радість й надію і свою вже забутую мрію. І пробач ти мою гордовитість, що в душі тридцять літ я носив, та подібно Мойсею, в пустелі, я у Бога спасіння посив. Я з тобою буду все ділити, щоб ще довго і щасливо жити, подарую тобі і Дніпро я і зорі навіть трохи побудем на морі, Все зроблю я для тебе, кохана, щоб з тобою дружила «нірвана». Щоб ніколи не знала ти болю, І цінила ти дружбу і волю. І дивлюсь я на тебе щоразу, відчуваючи радість одразу. Як же можна тебе не любити, коли поряд, так хочеться жити. Ось і знову ми разом з тобою, задоврлені свою судьбою. Хочеться жити, творити, кохати, і щоранку тебе цілувати.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1712 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
