ЗапорОшило снігом дні, захололи дУші спустошені, ми з тобою, мов на війні, мов на святі гості непрошені. Розбивається слів кришталь, і впивається в серце скалка, закували ми душі в сталь, і... згубили щось поміж сварки! Оселилася в нас зима, і мовчанка, немов пустеля, стала наша любов німа, стала наша любов, мов скеля. Ти один, та і я сама, а так просто було сказати, - Ти пробач, я кричу дарма, я не хочу тебе відпускати! Зупинися! Лиши надію! Серед сотень образливих фраз, ми втрачаємо часточку мрії, ми втрачаємо часточку нас!
Хоч болісно читати такі рядки, але життя до нас, бачте, не має жалю, а його стріли б'ють у саме найболючіше місце. Дуже сподобалось! Може краще - припорошено?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
1
