ЗапорОшило снігом дні, захололи дУші спустошені, ми з тобою, мов на війні, мов на святі гості непрошені. Розбивається слів кришталь, і впивається в серце скалка, закували ми душі в сталь, і... згубили щось поміж сварки! Оселилася в нас зима, і мовчанка, немов пустеля, стала наша любов німа, стала наша любов, мов скеля. Ти один, та і я сама, а так просто було сказати, - Ти пробач, я кричу дарма, я не хочу тебе відпускати! Зупинися! Лиши надію! Серед сотень образливих фраз, ми втрачаємо часточку мрії, ми втрачаємо часточку нас!
Хоч болісно читати такі рядки, але життя до нас, бачте, не має жалю, а його стріли б'ють у саме найболючіше місце. Дуже сподобалось! Може краще - припорошено?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
