Ніч вдивлялась місяцем у річку, трусила зорі хвилями її. Чумацький шлях висвічувавсь од свічки і очі вимальовував твої. Ти йшла до мене,зоряна царівна, через роки,полями,поміж дум, закохана,щаслива, медоспівна, щоб у мені збороти давній сум. Поцілувала –– квітами запахло, обійми наші –– пісні перелив. І ,що та ніч? Її ,звичайно мало, в човні водою день до нас приплив.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
Мабуть гарна у Вас , п. Якоове , зоряна царівна!
