А дуби до броду там,де віщі сни. Де вмивають вроду клени,ясени. Там тебе зустріну і не відпущу. В гонорі,покірну, мокру від дощу. Ти моя голУба, ти моє життя і тебе голубить буду завжди я. Нам у лузі квіти падають до ніг, наше літко,літо стало на поріг. Віддамось з тобою дню,що так зорить. Канем з головою у щасливу мить.
Я б так не ствержував,що добре.Адже жінка --це суцільна загадка.Не сперечаюся ,що приємно розгадувати Дякую за коментар пані Оксано.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Жасміне, як зрозумів, головна думка Вашого допису: "Усе складно і усе заплутано!" :-) Ну, то це не нове. Але, що робити, як ми живемо на такій планет
ruhlyvy:Пане Жасміне, москалі за комуни носили Тараса Шевченка, як абсолютну ікону. То, що - викинути Кобзаря геть з української історії та культури? ;-) Стосовно До
у Вас 
0
Дякую
