Учора(на ФБ) йшла розмова про те,що це, коли жінка прийшла додому, ввімкнула кавоварку і сіла в крісло пити каву (умовно), знасолодою у тиші, що це; молодь писала одинокість, старші писали ( так само я) свобода. А моя ЛГраптом виринула у цей вірш вночі, як середнє арифметичне
А з Вами згодна на 100 відсотків. Дякую за такий яскравий коментарій
Ми будуємо хрмаи... храми слів, храми почуттів... бо нам це потрібно... для чогось... а потім - руїни. і сенсу нема ні в словах ні в мовчанні "свобода настала пуста,"
Для когось свобода є сенсом; наприклад, вибратися з-під руїн храму і згадувати тільки храм, а не його руїни...Не думала, що це можливо. Мабуть, це приходить саме, з часом...
" Ми ходили не там, Ми стрічали не тих, Чути зойк у душі За цей скоєний гріх..." Якщо поруч,то обов"язково сили тяжіння зведе їх життєві дороги...Гарний вірш,Таню!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
1
