У обіймах моїх ти заснула, посміхнувшись невинністю мрій. Вся у видиво снів упірнула, я губами торкнувсь твоїх вій. Розпашіла ,неначе жоржина, ніби сонечко з неба зійшло. Серця пісня мого лебедина, янголятка цнотливе крило. Я боявсь ворухнутись ,кохана, не стривожить,щоб подих грудей. У мені ти,як повінь весняна, як цілющий від Бога елей. Я ловив кожну мить нашу ,люба, до безтями від щастя хмелів. Хочу й буду тебе я голубить, в безкінечності радісних днів.
Пане,Якове,браво!Прекрасний вірш повінця наповнений любов"ю до своєї коханої жінки.Скільки в ньому ніжності і душевності.Спасибі,мені дуже сподобалось.Успіхів!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
гарно
Легко , ніжно і з любовю.
