Вокзали
Людська юрба... І поспішання. Затримка поїзда... Чекання. Тебе ковтне вагон сусідній, І милий провідник, вже літній. Повз промчаться кілометри, милі Роки минувші, ще не стиглі. І біль затихлий, але з шрамом... Все зміниться звичайним станом. І рейками котяться хвилини, і знов вокзал, наступної днини, і знов така ж людська юрба, і лиця зустрічаючих... А її нема!
Додав: Oksana_1994 (27.02.2013)
| Автор: © Оксана Гуцол (Жайворон)
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1330 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Було цікаво читати, хоча я надаю перевагу не розуму людини, а якостям її характеру. Розум також не завадить, але спершу - доброта.
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА