Вокзали
Людська юрба... І поспішання. Затримка поїзда... Чекання. Тебе ковтне вагон сусідній, І милий провідник, вже літній. Повз промчаться кілометри, милі Роки минувші, ще не стиглі. І біль затихлий, але з шрамом... Все зміниться звичайним станом. І рейками котяться хвилини, і знов вокзал, наступної днини, і знов така ж людська юрба, і лиця зустрічаючих... А її нема!
Додав: Oksana_1994 (27.02.2013)
| Автор: © Оксана Гуцол (Жайворон)
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1362 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА