Вже йду
Це неймовірна, мабуть, маячня, Та тихий голос той постійно кличе: " Озвись мені, далека нічия!" - То в нім благання, а то дикий відчай, "Прислухайся... Почуй... Запам'ятай... Знесилило безрадісне чекання... Свого кохання пропоную рай! Не вперше, та я впевненний - востаннє Лети в тепло простягнутих долонь, Пий досхочу з них нескінченні мрії! Від відчаю самотності боронь, Бо від твого мовчання я здурію... З тобою поряд я здолаю все! В тобі мій сенс! І іншого не треба... Хай тільки вітер все це донесе! А далі - разом у безкрайнє небо." Я знов вслухаюсь в темряву нічну. Пішли страхи, сумління відпустило. "Ще трішки зачекай! Бо я вже йду!"- У відповідь йому кричу щосила.
Додав: Ниагара (04.03.2013)
| Автор: © Козак Наталія
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1572
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас 
0
