Вже вкотре бачу райські сни
Та чую запах диво-цвіту,
В календарі - лиш
мить весни,
А серце спрагло молить літа.
Спиваю роси у світань
З млинцем від сонечка до смаку,
І, зазираючи за грань,
Шукаю в кожнім кроці знаки.
На пелюстках ворожу я -
Не любить - любить? Прагну щастя.
І лиш розлука, мов змія,
Лягає знов на груди важко.
Сльоза збігає ручаєм,
Бо ми з'єднатися не в силі,
Між нами дивна тінь стає
З хмар дощових і
вітровіїв...
Хай сонце знову пестить зір
Та
місяць з зорями голубить,
Моя Лебідонько, повір -
Понад життя Тебе я люблю!
Дощі розлуки проминуть,
Спливуть гризоти зі снігами,
Адже найвища світу суть
Є поміж нами!
| 
у Вас 
0
