Згадай-ми тут були Свою веснУ вітали. Тоді сади цвіли, І бджолами гули. Ми, як вони- літали. Пили вуста медИ Із золотих тичинок. І це моя причина Приходити сюди. О мій далекий рай! Сюди я повертаюсь І ніжністю впиваюсь Твоєю через край. Та пригадай!
Як сон глухої ночі Твої заплющить очі Ти міцно будеш спати Зумію нагадати (хоч і не хочеш) Та спомином воскресне Заквітчана у веснах Жага кохати.
Весняний настрій, чуттєвість вірша приваблюють. Як на мене, до "Це моя причина" краще додати на початку "і", щоб не порушувалася ритміка (воно й не заважатиме). Але тут бачу ще кілька "вкорочених" рядків, але вони "вписуються" в загальний віршоплин.
П.Маріє в оригіналі ця "і" існує. Але коли робила перевірку розміру- треба було коригувати. Я дуже навіть задоволена, що маю змогу зберегти їй життя. Щиро дякую за пораду і увагу
Я серцем живу і серцем хворію Тримаю у серці надії і мрії.... на краще Спасибі Вам п. Іро
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
1
літеру, та я рада що Вам сподобався вірш.
