Про минуле не жалію ні хвилини, Хоч живу й теперішнім життям, Все частіш до тебе в думках лину, Хочу вкотре я віддатись почуттям... Вже ніколи серце не покинуть, Люди, що були нам не байдужі, І не раз у спогадах ще сплинуть Колись рідні, ставши нині нам прохожі. Як шкода, що більше ми не бачим, Коли раптом встрінем на дорозі, Хоча знаєм, що для них ще значим... Безліч емоцій викликаємо і досі!
|