А може знову вдаримося в путь, В пусті дороги, чужі очі та в що-небудь. Підемо знову у світи де нас не ждуть, Розтратим ночі на світанні. Занесуть Гіркими спогадами і білими снігами, Любов оту, що тліла аж до рання. Прийшов світанок, осушив росу, І ранок знов зустрів розплетену косу.. А може досить слів, і шлях закрий назад. Немає його, лиш новий обрій у очах.... Нове життя, що виросло з гіркого каяття, Нова любов, що хай на все життя.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1455 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
