А може знову вдаримося в путь, В пусті дороги, чужі очі та в що-небудь. Підемо знову у світи де нас не ждуть, Розтратим ночі на світанні. Занесуть Гіркими спогадами і білими снігами, Любов оту, що тліла аж до рання. Прийшов світанок, осушив росу, І ранок знов зустрів розплетену косу.. А може досить слів, і шлях закрий назад. Немає його, лиш новий обрій у очах.... Нове життя, що виросло з гіркого каяття, Нова любов, що хай на все життя.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас