(11) У склі вікна танцюють чорні тіні (11) І морок огорта мене за плечі, (13) І чутно оклики глухі у сірій глині, (13) І знову моторошно, якось не до речі.
(11) І зміниться в ту мить усе навколо: (11) І кожен шурхіт озоветься страхом, (11) І холодом овіє з ніг до чола, (11) Запахне звідкись попелом і прахом. Подивіться , пані Ольго, на розмір вірша ( на кількість голосних в рядках) Мені завжди на це вказували і я за це вдячна...Навчилася.... Сумненький вірш.
в назві технічна помилка, а щодо повертатися, тут , справді, кожен обирає своє, інколи на старих віршах виростають нові, інколи хочеться лишити, як є, попри зовнішню доцільність, удачі Вам
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
1
