Невільники
Ми невільники часу і примхи. Я не хочу тебе втрачати: Були крила – залишились пруги, Не навчилися ми пробачати. Ми вже зовсім дорослі люди, Не півсфери і не андрогіни. Лише щойно я це зрозуміла: І розтанула мрія, як піна. Ми звичайні і зовсім буденні, Наче давні загоєні рани. Може в чомусь ми й незбагненні, Й непокірні, як всі слов’яни. Нам не треба ніякого раю: До небес не ведуть вертикалі. Ми були, і будемо разом. Ми грішили і будемо далі… 22.02.10
Додав: АваРИЯ (28.03.2013)
| Автор: © Ольга Михненко
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1492 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА