*** Заховай мене, Рідний, у себе - Хочеш - в серце, а хочеш - між ребер, Десь глибоко, де тепло і тихо, Де не зможе сягнути нас лихо.
Заховай поміж зоряним пилом,
Я свої в нього мрії сповию,
Щоб реальними стали навесну,
Як сніги всі під сонечком скреснуть. Заховай мене десь по-між рими, У той простір, що янголам зримий, Де веселки сплітаються в коси, Де торкнутись до дива так просто.
Якщо буду до тебе я близько - Не злякають холодні вітриська, Не навіють зневіри і смутку В моє серце, ховай мене хутко!
І тримай мою душу міцніше За крило, що втомилось від лету. Заховай мене в сни свої віщі! Заховай мене в вірші, Поете!
Маю признатися, пані Катерино, що у мене думки плинуть римовано (десь колись стався такий "збій у програмі", хоча я тепер рідко ці потоки дозволяю собі випускати у простір, адже світ зазвичай не розуміє такого... тому й змушена "прозувати"... але все ж думки постійно пульсують римовано...це наче хвороба якась...
У кожнім з нас - живе частинка сонця, у когось в серці, іншим світить в оці, а хтось його на дно душі ховає - таким і небо чорним виглядає... Дякую, Оксаночко, і Ти світитись ясною зіркою і випромінюй світло світу!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
