ВЕСНА ДЛЯ ДВОХ

І знов тепло. Нова весна настала,

І наші знову сплетені вуста,

Цвітуть сади, ми так на це чекали,

Повір, кохана, все це неспроста…

Нас вкутували відчай і морози,

Впускала лід у серденька зима,

Облиш печаль, останні втерши сльози,

Весна для двох, вже холоду нема.

А цвіт буя. Твої рум’яні щічки

Почервоніли квітами весни,

Не бійся, подивись мені у вічі,

Що не сказав, казатимуть вони.

Щебече пташка, підхопила й друга,

Твоя долонька ніжиться в моїй,

Снігами враз розтанула напруга,

Звільнивши стежку призабутих мрій.

Весна теплом хурделиці здолала,

Зеленим раєм полонивши зір,

Сліди образ кохання подолало,

Це неспроста, кохана, лиш повір…

Зігріємося плетивом проміння,

Зненацька сівши просто на траву,

Тобі одній старанно та сумлінно

Весняних барв навпомацки нарву.

І знов тепло. Всміхаючись, Ярило

Замилувався нами. Ловелас…

Весна для двох. Для мене й тебе, мила,

Під співи щастя завмирає час…